Уху, історія про ретравматизацію!!!

Ох… Я чесно зненавидів Третього Доктора тут. Максимально. Весь сюжет будується на тому, що Третій Доктор егоїстично хоче довести свою правоту незважаючи на почуття інших.

Все починається як веселий броманс Доктора та бувшого морського капітана — Рональда Гендерсона. Котрий пішов у відставку через кораблетрощу за участі його корабля та прибульця (звичайно, кого ж ще!). І поки Рональд вже змирився з втратою. Змирився з тим, що рішення морського трибуналу про зіткнення з морським сміттям, котре залишилось після другої світовою, має більше сенсу ніж його звіт про “морського монстра”. А також відкрив доволі непоганий паб в портовому містечку. Доктор, що розповіддю впізнав прибульця, намагається довести своєму новому другу, що насправді, його звіт правдивий. На що отримує відповідь в стилі: “Давай лишимо минуле в минулому і будемо рухатись в майбутнє”. І що ж зробить Доктор в цій ситуації?

Правильно! Повезе капітана точно в той самий момент потоплення його корабля, день коли померла вся його команда, найбільш травматичні хвилини його життя! І лише для того, аби довести свою правоту! Навіть не намагаючись врятувати людей! І все це перед людиною котрий проживає ретравматизацію!

Henderson felt that his heart was going to burst through his chest. 'Doctor, stop this, you must stop this.' 

The Doctor shook his head sadly. 'I'm afraid I can't.'

'You can't?' Henderson's eyes widened with disbelief. 'Can't or won't? You said this... thing is intelligent. Communicate with it! A dozen men are going to die if you don't!'

'That's the problem,' said the Doctor. 'They already have. I’m so sorry. I brought you back to witness events, not to change them. I know this is difficult, but you see, this has already happened in your timeline. To undo that would bring about catastrophic damage to the fabric of reality. We're here only to observe. For you to see that what happened to your ship wasn't your fault. There was nothing you could have done.'

Now the creature’s tentacles emerged from the water, barely visible, and they began the grizzly task of ripping off pieces of the hull.

'Enough!' Henderson wailed. 'I can't bear to watch this. Not again. Take me back. Please.'

Звісно я розумію думку Доктора, про те що він не може змінити, щось в цій події, бо вона зафіксована. Проте це дуже жорстоко та невиправдано заставляти Гендерсона переживати все цей жах. 

І після цього дуже дивно спостерігати кінцівку історії, де Гендерсон відновлює свою капітанську ліцензію і при зустрічі дякує Доктору за те, що він йому показав “правду”. Може ідея автора і має сенс, але для мене дійсно дико чути, як в кінцівці Рональд дякує Доктору за це, я б, чесно, після такого ніколи з Доктором і не зустрічатись. 

Але сама історія, як оповідання доволі гарно написане і начитане і за сюжетом дійсно цікаво спостерігати. Тож теж радив би вам її прослухати.

Цей відгук є частиною більшого тексту, джерело: https://www.mzut-podcast.com/post/the-paul-spragg-memorial-short-trip-opportunity-2016-2024