А ось і друге оповідання майже без Доктора! Й неочікувано детективний процедуал — майже все оповідання це сцена допиту. А сам сюжет — критика класової системи, хоч і трохи в лоб. Але спишемо це на короткий обсяг і недостатній обсяг для розкриття. Бо давайте чесно, ось ця тема…

I was conscious of my own tongue chip, which felt hot and heavy in my mouth. Direct line to my bank account. Each word cost one Drooble. Always been that way on Skaz. You got the chip on your sixteenth birthday, and from then on, you paid to speak. And I only had a few hundred Droobles to my name. I didn’t want to be speaking unnecessary words in the week before my wedding.

… не дуже віє оригінальністю. Мені, до прикладу, відразу згадався фільм Час з Тімберлейком в головній ролі. Але як гіпертрофований інструмент для висвітлення того, що в багатих людей більше фінансових можливостей продвинути свої ідеї та слова ніж в звичайного люду — зійде.

І хоч, швидше за все, авторка мала на меті критику капіталізму (куди ж без неї), мені здається, що в оповідання є великий потенціал киритки конкретно олігархії та контролю мільйонерів над медіа та соц. мережами. А ніж сліпої критик капіталізму як такого.

Цей відгук є частиною більшого тексту, джерело: https://www.mzut-podcast.com/post/the-paul-spragg-memorial-short-trip-opportunity-2016-2024

And here's the second story, almost without the Doctor! And unexpectedly, it's a detective procedural — almost the entire story is an interrogation scene. And the plot itself is a critique of the class system, albeit a bit blunt. But let's chalk that up to the short length and insufficient depth for full development. Because let's be honest, this theme...

I was conscious of my own tongue chip, which felt hot and heavy in my mouth. Direct line to my bank account. Each word cost one Drooble. Always been that way on Skaz. You got the chip on your sixteenth birthday, and from then on, you paid to speak. And I only had a few hundred Droobles to my name. I didn’t want to be speaking unnecessary words in the week before my wedding.

...doesn't feel very original. For instance, it immediately reminded me of the movie "In Time" with Justin Timberlake in the lead role. But as an exaggerated tool to highlight that richer people have more financial means to advance their ideas and words than ordinary people — it'll do.

And although the author probably intended to critique capitalism (how could she not), it seems to me that the story has great potential for specifically critiquing oligarchy and the control of millionaires over media and social networks, rather than just a blind critique of capitalism as such.

This review is part of a larger text, source: https://www.mzut-podcast.com/post/the-paul-spragg-memorial-short-trip-opportunity-2016-2024

(Translation generated by AI, so mistakes are possible).